Ситуація знайома багатьом: бабусині долари, що десятиліттями лежали в конверті під матрацом, раптом знадобилися. Але перша ж спроба віднести їх до банку обертається допитом: звідки гроші? Чому не були на рахунку раніше? І головне — чи не доведеться доводити їхнє законне походження перед фінмоніторингом?
Як пише видання «На пенсії», українські банки зобов'язані перевіряти походження готівкових коштів. І межа, після якої вмикається фінансовий моніторинг, нижча, ніж багато хто гадає.
Коли банк починає ставити запитання
Відповідно до законодавства, операції на суму від 400 тисяч гривень підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. Це означає, що при внесенні готівки, яка перевищує цей поріг, банк має повне право зажадати документи про походження коштів. І йдеться не лише про гривню — валютні заощадження також потрапляють під перевірку.
Договір дарування: найнадійніший інструмент
Фахівці радять юридично закріпити передачу готівки через нотаріально засвідчений договір дарування. Дарувальник та отримувач коштів звертаються до нотаріуса й укладають відповідний документ. У договорі варто зазначити: суму й валюту, факт, що гроші є особистими заощадженнями дарувальника, дату передачі та безоплатний характер дарування.
Для фінансового моніторингу банку такий документ — вагоме підтвердження законності походження коштів. Якщо гроші передаються між близькими родичами, додаткове податкове навантаження зазвичай не виникає: подарунок від батьків дітям оподатковується за нульовою ставкою. Це саме стосується й онуків — за умови, що обидві сторони є резидентами України.
Пакет документів, який варто підготувати
Самого договору дарування може виявитися недостатньо. Банк має право запитати додаткові папери. Передусім ідеться про паспорти та податкові номери обох сторін, документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтва про народження), а також усе, що пояснює походження заощаджень: декларації про доходи, документи про продаж чи оренду майна, свідоцтва про спадщину, пенсійні виписки або квитанції про обмін валюти.
Перед візитом до каси бажано поспілкуватися з менеджером банку й пояснити ситуацію. Якщо кошти накопичувалися роками, а документів обмаль, співробітник може запропонувати заповнити анкету клієнта, де в графі «Джерело коштів» достатньо вказати «власні багаторічні заощадження». У більшості випадків банки лояльні до таких ситуацій, особливо якщо клієнт має позитивну історію співпраці.
Що робити, коли банк відмовляє
Якщо установа все ж відмовляється приймати готівку, конфліктувати з персоналом не варто. Натомість потрібно отримати письмовий перелік документів, необхідних для проведення операції. Уточніть, чи достатньо договору дарування, чи потрібно підтверджувати родинний зв'язок, чи допустиме письмове пояснення клієнта, а також чи може служба фінмоніторингу провести попередню перевірку документів.
Важливо пам'ятати: якщо транзакція викликає підозри, інформація може бути передана до Держфінмоніторингу та правоохоронних органів. Такі перевірки проводяться відповідно до вимог законодавства, а не з ініціативи конкретного банку.
Раніше портал Знай повідомляв, один платіж — і рахунки під арешт: кого фінмоніторинг заганяє в кримінал.
Також наш портал інформував, фінмоніторинг взявся за дорогі покупки: доходи змусять пояснювати інакше.
Більше деталей читай у матеріалі: поповнити Monobank стане дорожче: банк вводить комісію.